З початком опалювального періоду 2020-2021рр в українській енергосистемі знову проявилось декілька актуальних проблем. Запаси вугілля на складах теплової генерації значно скоротилися, внаслідок чого виник комерційний дефіцит електроенергії. Разом з цим, залишається невирішеним питання імпорту електроенергії в ОЕС України. Ціни на ринку досягли верхніх прайс-кепів у пікові години. Ці та інші питання особливо стосуються трейдингових компаній. Про недоліки в роботі ринку електричної енергії, мету його запровадження та збалансування цін в умовах обмеженої конкуренції розповів Ярослав Мудрий, керуючий партнер трейдингової компанії «ЕРУ Груп».
Інтерв’ю взято 20 січня 2021р.
Як ви оцінюєте поточну роботу ринку електричної енергії в Україні?
Поточну торгівлю електроенергією з чинними обмеженнями не можна назвати ринком. Можу сказати, що у липні 2019р він був більше схожий на ринок електричної енергії, ніж зараз.
Введення цілого ряду обмежень та перерегулювання цього сегменту призвело до кардинального спотворення ринку, його механізмів та відсутність трейдингу як такого. Скажу більше, що на сьогодні створена загрозлива ситуація в галузі в цілому.
Які наразі є складнощі або ризики для трейдинговою компанії?
Насправді, трейдингові компанії для нинішньої моделі Українського ринку – не потрібні. Вони не виконують покладених на них функцій так як в розвинених Західних країнах , що насправді зрештою погано.
Формування прямого зв’язку між генерацією та споживачами за участю трейдингових компаній, які за більшістю де-факто є рукою тієї чи іншою генеруючої компанії. А незалежні гравці, які і повинні створювати ліквідність та забезпечувати прозору конкуренцію, насправді, мало потрібні на ринку, через занадто незначну роль. Відсутність можливості брати довгу чи коротку позицію на ринку вбиває ринок і перетворює його на ринок продавців, що мають суттєвий вплив на формування ціни РДН. На жаль, це об’єктивна реальність, коли основних продавців умовно 10, а покупців - тисячі. Боролись з маніпуляціями, але в результаті ми вбили ринок та дійшли до глобального перекосу.
Що стосується ризиків – це постійне введення нових неочікуваних обмежень, які не допомагають боротьбі з маніпуляціями, а викривляють ринок. Наприклад, був момент, коли деякі трейдери продавали електроенергію на РДН, а купували її вже на ВДР – це було названо маніпуляціями. Одразу зазначу, що наша компанія цього не робила, але я категорично не погоджуюсь, що це були маніпуляції. Навпаки, ринок робив свою роботу – вирівнював ціни між сегментами. Якщо я впевнений, що завжди можу купити на ВДР дешевше електроенергію, ніж на РДН – тоді я купую там, де дешевше, і проблема тут в тому, що замість продажу електроенергії на сегменті, який визначає ринкову ціну, електроенергія продавалась генерацією на ВДР, який торгується вже після формування ціни. Давайте визначимось, або є правила та вичерпний перелік цих правил, або ми суб'єктивно визначаємо хто добрий, а хто поганий – тоді давайте перестанемо називати це ринком.
Як ви оцінюєте обмеження, що встановлює НКРЕКП, особливо в частині прайс-кепів на РДН, ВДР, балансуючому ринку?
Я вкрай негативно ставлюся до прайс-кепів і до встановлення будь-яких обмежень. Це принципово спотворює ринкові механізми. Вони вводять їх під лозунгами, що ми захищаємо споживачів, але в результаті - це вбиває як сам ринок, так і дуже негативно відображається на енергетичній галузі України в цілому і споживачах зокрема, які радіють знижці від ціни РДН, хоча не розуміють, що сама ціна могла би бути значно нижча.
У нас є показова історія, коли в Україні не вистачає генеруючих потужностей, якими ми могли б покривати споживання. Це класична ситуація, яка демонструє пагубність необдуманих обмежень і ручного втручання. Наприклад, теплова генерація, чи повинна вона запасати і тримати у себе на складах 1,5-2 млн тон вугілля? Особисто я вважаю, що ні.
Зобов’язувати їх це робити не можна і не правильно, адже щоб протримати величезні обсяги вугілля потрібне фінансування, вартість якого дуже значна. Тобто, це чисто комерційне рішення компанії, скільки вугілля повинен тримати у себе на складах виробник, щоб проходити опалювальний період.
Що відбулось останнім часом? Всі генеруючи компанії спробували зменшити закупівлю вугілля, бо прогнозували, що, починаючи з весняного періоду, різко почне зростати виробництво відновлюваної енергетики, а місця для ТЕС, і в тому числі для АЕС, не вистачить. Накопичувати величезні склади – дорого, і з цим всім можна залишитись в кінці сезону, якщо зима буде тепла. Це будуть прямі збитки для ГК ТЕС.
А якщо ще є прайс-кеп, який обмежує максимальний заробіток, що не покриває твої величезні затрати, - ти дієш раціонально і не формуєш ці запаси. Це привело до ситуації, коли фізично електроенергії в країні не вистачає, бо були проблеми з атомними блоками, похолодання тощо.
Ми запустили державні ТЕС на газу з доволі великими збитками
Теоретично, якщо хтось хоче купити додатково електроенергію, він виходить на ринок і купує її там, але якщо попит не задовольняють, то її можна придбати на балансуючому ринку. Але в нинішній ситуації, якби я, як генерація стояв перед вибором що робити – працювати на газі для задоволення попиту чи купити на балансуючому ринку – я вибрав би другий варіант, бо ціни небалансів обмежені і мої збитки були б менші. Однак є одне але – де взяти цю електроенергію в кризовій ситуації, коли собівартість її виробництва не покривається навіть відносно високими цінами небалансів. Як результат, ми запустили державні ТЕС на газу з собівартістю електроенергії, що не зможе бути покрита ринковими цінами. В результаті держава знову закриває перекоси «ринку», створені обмеженнями, за рахунок того, що купує газ і продає електроенергію у ринок за прайс-кепом собі у збиток і допомагає енергосистемі.
Навіщо тоді вони запустили ці блоки на газу, якщо це збиткова діяльність?
У нас наразі стоїть питання балансу країни, а приватні компанії не закривають потреби енергосистеми, якщо їм це збитково. Вони кажуть: «Вибачте, у нас там блоки зламались, в ремонті знаходяться і так далі». Це нікому не цікаво, тому що це прямі збитки. А державна компанія у нас зараз це закриває («Центренерго» - ред). З одного боку, це добре, оскільки забезпечує надійність системи, а з іншого боку – це прямі збитки, які покладаються на державу.
Чому це відбувається? Тому що у нас є обмеження в ціні. Якби у нас не було обмеження, то постачальники, в яких різко зростає споживання, мали б йти на РДН або на ВДР, і якби там був реальний дефіцит потужностей, то ми мали б побачити ціни у рази більші, ніж нинішні прайс-кепи.
Нехай ці ціни будуть в рази вищими, але лише тиждень, коли екстремальні холоди. І нехай ці ціни дають в конкурентному ринку компанії, які працюють на газу, мазуті або які імпортують, - неважливо.
Коли немає електроенергії з вугілля, тоді та чи інша компанія запускається на газу і пропонує свою ціну, яка буде покривати паливні витрати. Можливо, краще, 7 днів проробити на газу, чим тримати на складах неймовірні обсяги вугілля. Це повинно бути їх комерційне рішення.
А якщо ви потрапили в ситуацію, коли немає де придбати е/е, ви маєте за це заплатити. Це був ваш ризик, що ви не підготувались та не застрахувались. Ціна, яку б пропонували виробники без прайс-кепу, повністю б закривала усі ці питання.
Якщо у нас зараз, до прикладу, максимальна ціна за базове навантаження на РДН - 1600 грн/МВт-год, а у сусідніх країнах - 2000 грн/МВт-год. Тоді, будь-який трейдер не буде купувати там по 2 тис грн та продавати в Україні по 1,6 тис грн. Якби прайс-кепів не було, трейдери б спокійно пропонували необхідні енергосистемі обсяги по 2,1 тис грн/МВт-год.
Так працює ринок, він має сам себе регулювати. Це і можливість імпорту, і заявки від генерації на газу, мазуті тощо. Адже у будь-якого палива є своя ціна, то прирівнювати її до якогось рівня - це те саме, що раніше встановлювали тарифи для ТЕС.
Звичайно, треба розуміти, що імпорт це не якась панацея, це просто опція на ринку, запобіжник. Якщо ціна починає летіти незрозуміло куди, то імпорт починає на неї тиснути. А якщо ціна йде в якихось рамках, де імпорт стає нерентабельним, тоді він зупиняється і забезпечується баланс справедливої ринкової ціни.
Але ж імпорт з Білорусі є і зараз, при нинішніх прайс-кепах?
Так, проте у перші дні січня цього року його обмежували, тому що він не був потрібен. А зараз у піковий час його не обмежують, і він дійсно йде великими обсягами та підтримує надійну роботу ОЕС України.
Проте прайс-кепи зараз цьому процесу не заважають?
Так, але й цього недостатньо, ми все одно «сидимо» на газомазутних блоках.
Повідомлялося про якісь зриви постачання вугілля на державну «Центренерго», можливо, саме через це запустили газові блоки?
Це ризики, які несе кожна компанія. Проте, в моєму розумінні – це чисто контрактні відносини. Якщо там є графік, ціна, оплата і контракт виконується, то все нормально. А якщо є ці складові, і контракт на постачання вугілля не виконується - повинні бути штрафні санкції, за які постачальник має заплатити. Знову ж таки питання - чи покривають ці штрафні санкції роботу на газомазутних блоках.
Якщо підсумувати наше ставлення до обмежень, то вони повинні бути на початковому етапі ринку, коли гравці ще не зовсім розуміють всієї суті. Чи багато буде двосторонніх угод, чи буде ліквідний РДН, як буде відбуватись прогнозування клієнтів свого графіка? Саме для цього повинні бути якісь обмеження, щоб спрямувати людей. Але в найближчому майбутньому, ці обмеження повинні послаблюватись, можливо щомісячно або щоквартально, та давати ринку все більше можливостей та свободи. Ринок тоді сам себе відрегулює та буде ринкова ціна, яка не повинна нічим бути обмежена.
Наприклад, як в Європі, коли різко холоднішає на декілька днів, ціна одразу зростає до 100-150 євро/МВт-год. Але цю ціну пропонують ті, у кого є запаси вугілля на складах, або можливість швидко запустити блоки. Вони повинні за свою послугу отримати компенсацію, а не зайти у збиток. А той, хто до цього не готовий та не законтрактував на цей період обсяги – повинен за це заплатити. Не держава, не населення, а той, хто взяв на себе зобов’язання, що він буде постачати.
Але ж у нас сьогодні на ринку є механізм покладання спецобов’язків (ПСО), який не дає йому нормально себе збалансувати. Крім того, ціни для промисловості та населення можуть занадто піднятися. Можливо, якщо ПСО відмінити, то щось зміниться, чи не так?
Відміна ПСО збільшить обсяг конкурентного ринку і позитивно вплине на розвиток сектору. Кажуть, що прайс-кепи для того, щоб у нас не було маніпуляцій та значного зростання ціни. При цьому, якщо ми повернемось до питання заборони імпорту з Білорусі, для чого? Регулятор каже, для того щоб не обвалювати ціни на українському ринку. Давайте вже визначимось, що ми хочемо? Не обвалювати ціни чи, навпаки, не дозволяти зростати ціні, або тримати її на одному рівні? Тоді давайте назвемо це – тариф, і закриємо цю профанацію під назвою «ринок електроенергії».
Ми просто відкладаємо агонію, яка через 3-5 років нам усім дуже сильно відгукнеться
Це доречне зауваження…
Якщо ми хочемо ринок, то він саме себе відрегулює. Андрій Герус наводив досить справедливі аргументи, коли казав, що імпорт був 1% від загального споживання. Але цей імпорт визначав, що таке ринкова ціна. Я не виступаю за те, що давайте імпортувати. Особливість імпорту у тому, що це ресурс, який незалежно приходить на ринок (не через одного якогось трейдера). Саме імпорт визначає справедливу ціну на ринку, а якщо в Україні достатньо потужностей, то воно повинно буде все відрегулюватися.
Знову ж таки стоїть питання, що ми хочемо? Якщо є завдання рятувати та підтримувати енергетику України, значить необхідно обмежити зовнішні входи на ринок, чи підтримувати генерацію.
Якщо ми хочемо мати справедливу ціну на ринку, тоді у нас не повинно бути бар’єрів, і ринок відрегулює сам, що буде справедливо. Але давайте визначимось чого ми хочемо та пропишемо чіткі правила гри! Якщо ми хочемо захищати генерацію – і це справді потрібно, то обмеження верхньої ціни - це не вихід, адже ми бачимо, що роками в теплову генерацію не вкладаються кошти, не робиться модернізація, не будуються нові маневрові потужності. Ми просто відкладаємо агонію, яка через 3-5 років нам усім дуже сильно відгукнеться. Під прайс-кепи у 1600 грн/МВт-год, ніякий інвестор у генерацію не зайде. Також, якщо ми підтримуємо генерацію, то до неї мають бути застосовані певні вимоги.
На яких умовах зараз йде імпорт з Білорусі, якщо «Укренерго» може в будь-який час застосувати системні обмеження та перекрити його? Як трейдери тоді можуть на щось розраховувати?
Це короткострокові контракти до 1 місяця, а так як це системне обмеження з боку «Укренерго» - просто зупиняється поставка і там немає штрафних санкцій до трейдера.
Як на це реагує білоруська сторона, адже їм також треба буде кудись постійно направляти не експортовані в Україну обсяги?
Вони звичайно не радіють цьому, але за останні декілька років в Білорусі побудовано велику кількість станцій на газу - маневрових і дуже високоефективних. Білорусь набагато далі просунулась, ніж ми, з точки зору введення в експлуатацію нових маневрових і високоефективних потужностей.
Проте, там же присутній елемент російського газу за політично заниженою ціною…
Слід зазначити, що цього літа в Україні ціна на газ була значно нижча, ніж в Білорусі. Тому треба вирішувати через які механізми підтримувати власну генерацію. Обмежуючи все і всюди, ми викривляємо ринок та не даємо можливості зробити інвестиційний бізнес-кейс, який би дозволив власникам генерації або майбутнім власникам генерації вкладати у це кошти.
Єдине куди вкладали кошти інвестори - це «зелений» тариф. Тому, що там дуже легко можна було порахувати свій бізнес-план: «Ось в мене тариф одним рядком, ось в мене заплановане виробництво, ось в мене дохід, а витратив я на це таку-то суму».
В нас немає ніяких цінових стимулів будувати балансуючу генерацію
Повертаючись до прайс-кепів, в Європі є верхнє обмеження ціни, там воно здається не вище ніж 3000 євро/МВт-год.
Так, але там у різних країнах він також різний. Проте ми думаємо для України і 2000 євро/МВт-год вистачило (посміхається). Але навіть там ці прайс-кепи не досягаються, адже коли у вас конкурентний ринок, то, навіть, у такій складній ситуації завжди є вихід. Можна запускатись на газу, мазуті, більш ефективні блоки, менш ефективні блоки, але за це треба заплатити. Це повинно бути комерційне рішення, а ті, хто прорахувався - повинні заплатити.
На аукціонах «Центренерго» та «Енергоатома» на ваш погляд є конкурентний ринок?
Це питання підходу та стратегії даних підприємств. Я не впевнений, що це найефективніша стратегія, але люди ведуть себе так.
Ви будете і надалі приймати участь в аукціонах «Енергоатома», щоб придбавати їх базове навантаження?
Так, але в цьому місяці (січень 2021р) ми не змогли перемогти на їх аукціоні. В минулому місяці (грудень 2020р) ми в них «нічні» години купували. Там ситуація складається по-різному, буває в плюс, а трапляється і в мінус.
Що ви скажете про аукціони «Гарантованого покупця», там нормальна ціна та конкуренція формується, у них вигідно купляти?
Ми вважаємо, «Гарантований покупець» більш наближений до реалій, адже він продає маленькими обсягами. В той час як «Енергоатом» продає гігаватами, наприклад, він виставляє для всіх 100 МВт, потім ще раз 100 МВт, а потім 1800 МВт. Аукціони останнього важко спрогнозувати і підготуватися до них, адже нам невідомі усі лоти «Енергоатома» та коли вони будуть запропоновані. Якби це було відомо усім гравцям, я думаю конкуренція була б вища. Так само, якби ці лоти були меншим об’ємом, адже навіть 50 МВт узяти в одні руки – для цього потрібен кінцевий споживач такого ж об’єму, а таких небагато.
Ну і взагалі їх також можна зрозуміти, адже більші обсяги важче продавати, а тому тут складно однозначно сказати. Але важливо мати передбачуваність, коли «Енергоатом» та «Гарантований покупець» будуть продавати, з тим щоб компанії могли хоч щось планувати.
Ви б рекомендували «Енергоатому» продавати прогнозованими невеликими лотами на однакові дати та зрозумілі періоди?
Розуміння того, якими будуть лоти наперед дуже сильно допомогло б для ведення торгів.
Яку б тривалість контракту ви порекомендували б «Енергоатому» виставляти на продаж?
Це питання стратегії компанії, якщо січень-лютий – це одна історія з ціною, то березень (якщо він не буде холодним), квітень та травень – це може бути кардинально інша історія, - відновлювальна генерація почне зростати в обсязі та створить значний тиск на ціну, і тут піврічна ціна «Енергоатому» може виявитися збитковою в ці місяці.
Як ви ставитеся до того, що «Енергоатом» забороняє перепродавати свою енергію на РДН?
Негативно.
Такий підхід суперечить ринковим принципам?
Так. Це знову ж таки піднімає питання: «Що ми намагаємося збудувати?». Ми хочемо якусь ціну, чи ми, все таки, хочемо, щоб ринок сам себе балансував. Якщо ми хочемо захищати промисловість - добре, але давайте зрозуміємо якими методами.
Ви також присутні в Острові Бурштинської ТЕС, експортуєте значні обсяги. Чи відчуваєте ви зростання конкуренції з боку європейських трейдерів?
Якраз Бурштинський острів, на мій погляд, схожий на ринок, тому що острів один місяць експортує, інший - імпортує. В певні години ми імпортуємо, у певні – експортуємо. Це реальний ринок, на якому присутні реальні механізми стримування та противаг. Хочу звернути увагу, що у Бурштинському острові присутні ті чи інші західні компанії, а в ОЕС – їх немає, бо там нема довкола чого торгувати. Це дуже показовий індикатор.
Свої гравці торгують навколо своїх компаній…
Питання не в тому, свої чи не свої. Питання в тому, що немає ринку. В ОЕС немає де брати позицію, немає де навіть брати ризик.
Нещодавно компанія отримала ліцензії на торгівлю е/е в Австрії, Словаччині та Чехії. Яку мету переслідує компанія такими кроками?
Перше – це інструмент для більш ефективної роботи в Бурштинському острові, друге – це диверсифікація бізнесу і перші кроки нашої компанії у руслі підготовки до синхронізації з ENTSO-E, на яку ми сподіваємося. Ми б хотіли отримати досвід роботи в Європі та бути готовими до підключення.
Ви підтримуєте рух в ENTSO-E?
Ми однозначно підтримуємо. Це буде гарний крок, який забезпечить конкуренцію на ринку. Але разом з тим, приєднання до європейської енергосистеми поставить складні та досить жорсткі питання для української генерації. В першу чергу, для вітчизняних ТЕС.
Крім приєднання, має відбутися процес об’єднання ринків (мarket coupling), а це доволі таки складний процес, адже Україна - велика країна, у порівнянні із сусідами.
Це буде вже набагато згодом. Market coupling поступово відбувається, це досить плавний та складний процес. Мережа ENTSO-E – це не один ринок, вона розділена по сегментам по країнам. Є об’єднані ринки Центральної та Східної Європи – це Чехія, Словаччина, Угорщина та Румунія. А Польща туди не входить наприклад. Це не буде одномоментно, давайте ми спочатку зробимо синхронізацію – це вже буде важливий крок.
«Оператор ринку» озвучував ідею запустити новий біржовий майданчик для укладання двосторонніх договорів із забезпеченням клірингу та неттінгу. Яка ваша думка щодо цього?
Так, це буде крок вперед, але крім того, що є біржа, треба зняти обмеження, оскільки, якщо у нас будуть обмеження, ця біржа не потрібна.
На скількох європейських біржах присутня ERU Group?
Поки ми там не торгуємо на біржових майданчиках, ми ще готуємося і плануємо почати у найближчі один-два місяці. Зараз ми мінімально активні в Бурштинському острові. Ми б хотіли розпочати трейдингові операції в Австрії, Румунії, Словаччина та Чехії.
Яким ви бачите подальший розвиток біржової торгівлі електроенергією в Україні?
Чому, на вашу думку, приватні компанії не дуже активно виходять на УЕБ? Нема чим торгувати. В генеруючих компаній є свої трейдингові компанії, а, наприклад, «Енергоатом» продає на біржі із забороною перепродажу на РДН, тобто виключно кінцевим споживачам. Не може існувати розвинута біржа, якщо немає ринку. Біржа – це просто інструмент, якщо ринку немає - тоді біржа буде малоліквідна.
На сьогодні ціна на РДН відіграє роль загального індикатора ціни. Як, на вашу думку, чи буде в неї зберігатися ця роль, чи варто створювати новий індикатор?
Для кінцевих споживачів – це індикатор, але цей індикатор неефективний, оскільки він не відображає ринок. Обмеження НКРЕКП брати коротку ліквідну позицію, тобто виходити на РДН, не маючи ресурсу, чи купувати, не маючи продажів, - це благий намір заборонити маніпуляції, але справжнє благо – це ринковий механізм. Якщо на ВДР постійно дешевше, ніж на РДН, то люди починають продавати в РДН і купувати на ВДР. Через певний час це має привести до того, що на ВДР не буде більш дешевої електроенергії.
Обсяг ВДР сильно зростає за останній час. За минулий рік він зріс на майже 70%, а це не правильно. Не може ВДР бути настільки великим, він по суті став другим майданчиком, який не враховується у попиті та пропозиції при визначенні індикатора ціни РДН, на який і орієнтуються кінцеві споживачі.
Чи цікава вам купівля електроенергії з ВДЕ у «Гарантованого покупця» та її поставка компаніям, які зацікавлені в екологічному, сталому розвитку?
Нам це не дуже цікаво, оскільки, на сьогодні за це ніхто не платить. «Зелений» тариф настільки високий, що на сьогодні мало тих, хто готовий за нього платити. А якщо не «зелений» тариф, а ціну «Гарантованого покупця», яку він отримує на аукціонах на майданчику УЕБ? Ця історія може працювати. Це може бути доцільно, в основному, для західних компаній, але нашої ролі в цьому майже немає, адже для тих компаній, для яких важлива екологічність, вони й самі можуть купити цю електроенергію.
Тобто, на ринку немає попиту на «зелені» кіловат-години?
Він є, але він дуже обмежений. До нас звертаються кінцеві споживачі із запитом, чи можемо ми їх забезпечити «зеленою» електроенергією, але цих компаній – одиниці. Трейдери просто задовольняють попит, буде попит – буде «зелена» електроенергія.
Яка ваша думка, щодо запуску «зелених» аукціонів на зміну «зеленому» тарифу?
Поки це будуть лише одиниці інвесторів. В Україні в принципі немає практики укладання PPA (power purchase agreements – договорів купівлі-продажу е/е на тривалий період – ред.), люди не готові брати на себе зобов’язання більше, ніж на рік в принципі, але на більш довгий період, та ще й за цінами, які можуть бути трохи вище поточного ринку (якого ніхто не розуміє) – такої практики дуже мало і ми навряд чи побачимо швидкий розвиток в цьому напрямку.
Розуміння того, що проекти без «зеленого» тарифу почнуть тиснути на ринок – це правда, і як раз наявність енергії з ВДЕ та компаній, які хочуть придбати таку енергію, - це для них шанс отримати якийсь РРА, а це - критичний фактор для отримання фінансування проекту. Без цієї «цукерки» отримати в Україні РРА практично неможливо.
Віталій Корнієнко, Дмитро Сидоров
Author: ExPro