en ua

Андрій Фаворов: «Державні компанії не в змозі забезпечити енергобезпеку країни, а от приватні можуть»

Link

Чи зацікавлені зараз «Енергетичні ресурси України» в придбанні теплогенеруючої компанії, як планують вирішувати проблему дефіциту вугілля та яким бачать подальший розвиток енергетичного ринку України.

У 2014 році на вітчизняному енергоринку з'явилася нова компанія − «Енергетичні ресурси України». Вона вже встигла взяти участь в аукціоні з експорту електроенергії в Європу, запропонувала уряду організувати імпорт вугілля спільно з GDF SUEZ, а також планувала разом з іноземними інвесторами взяти участь у приватизації компанії "Центренерго".

Чи зацікавлені зараз «Енергетичні ресурси України» в придбанні теплогенеруючої компанії, як планують вирішувати проблему дефіциту вугілля та яким бачать подальший розвиток енергетичного ринку України в нинішніх умовах,в інтерв'ю «Українській енергетиці» розповів директор компанії Андрій Фаворов.

- Наприкінці грудня компанія "Енергетичні ресурси України" спільно з GDF SUEZ вперше взяла участь у торгах з експорту електроенергії з Бурштинського енергоострова в напрямку Європи. Які Ваші враження від аукціону?

- Дуже позитивні. Аукціон пройшов зрозуміло і прозоро. Проте було занадто багато невідомого, що трохи ускладнювало участь. По-перше, нелегко оцінювати з точки зору економічної доцільності, до якого рівня варто йти. Невідомо чи буде кіловат-година на експорт чи ні,тому що ситуація з вугіллям зараз дуже складна. По-друге, незрозуміло, якою буде собівартість електроенергії – повернуть назад дотації або не повернуть[дотаційні сертифікати в оптову ціну електроенергії, яка закуповується для поставок на експорт. Було відмінено на початку січня -У. Е.]. По-третє,незрозуміло, яким буде курс валют. Тому враховуючи всі ці невідомі ми з нашим партнером – компанією GDF SUEZ – ухвалили рішення йти до такого рівня, до якого ми дійшли [під часаукціону компанія піднімала ціну до16,5 млн грн.- У.Е.]. Це був комфортний для нас рівень, прорахований з усіма ризиками.

- Чи планує компанія брати участь у наступних аукціонах із продажу електроенергії в Європу?

- Ми висловили наше побажання, щоб ці аукціони готувалися заздалегідь −1-2 дні на підготовку занадто мало. Ми сподіваємося, що буде хоча би пару тижнів, щоб ми могли розраховувати максимальні заявки, на які можемо піти з точки зору економічної доцільності, не в панічному стані. Але потенційно нам участь у таких аукціонах цікава. Завдяки зростанню курсу, як мені здається, зараз з'явиться велика кількість бажаючих взяти участь в аукціонах з експорту електроенергії.

- Раніше Ви зазначали, що залучення великих міжнародних гравців на український ринок електроенергії може стати основою його стабільного розвитку. Які ще великі гравці, крім GDF SUEZ, можуть бути зацікавлені в українській електроенергії?

- Важко сказати. Я не хочу говорити за інші компанії. Кожна компанія ухвалює свої рішення. На сьогодні ми вибудовуємо взаємини з компанією GDF SUEZ. Вони активно дивляться на цей ринок, і ми сподіваємося на розширення наших взаємин.

- Наприклад, у вугільній галузі?

- Ну, як визнаєте, ми зробили пропозицію на постачання вугілля на «Центренерго» наприкінці листопада. Ми досі, на жаль, не отримали зворотного зв'язку, але сподіваємось,що це все ж станеться.

- Раніше компанія «Енергетичні ресурси України» оприлюднювала зацікавленість в участі в приватизациї «Центренерго». У зв'язку з останніми подіями чи Ви ще зацікавлені в придбанні акцій енергогенеруючої компанії?

- Будь-якому інвесторові в процесі приватизації важливо мати зрозумілі й прозорі правила. Коли Кабінет Міністрів України ухвалює одне рішення, а через 5 днів воно переноситься незрозуміло на який термін − це не дає впевненості потенційним учасникам процесу. Повірте, у інвесторів величезна кількість проектів, на які вони дивляться по всьому світу. Світ клином не зійшовся на Україні, як би нам цього не хотілося. Більше того, тільки в один зі ста розглянутих міжнародними інвесторами потенційних проектів вони готові інвестувати. Тому конкуренція за їхні гроші серйозна. Є багато країн, які в прагненні створити нові робочі місця, залучити західні кошти та технології, створюють всі умови для того, щоб інвестора «затягнути» до себе. Інвестор не буде йти проти вітру. Особливо враховуючи, що ситуація в «Центренерго» зараз важка: виробітку немає, частка ринку втрачена, компанія збільшує борги і не в змозі забезпечити себе паливом. Тому нам цікаво, яке рішення ухвалить уряд. Я сподіваюся, що буде прийнято таке рішення, яке дозволить усім жителям України бути впевненими в тому, що цієї та наступної зими ми будемо сидіти при світлі. Зараз відбувається відключення електроенергії, спостерігається скорочення її споживання у виробництві − на мій погляд, це відбувається саме через некомпетентне управління «Центренерго». Щоб ми не говорили про приватні компанії, але вони забезпечили себе вугіллям. Вони працюють і виробляють електроенергію. Державні компанії не в змозі цього зробити. Тому коли ми будемо сидіти при свічках наступні три місяці, давайте розуміти, хто і наскільки ефективно управляє, і чи хочемо ми продовження «ефективного» державного управління, яке банкрутує компанію й залишає всіх нас без світла.

- Наскільки швидко уряд може ухвалити рішення по відновленню приватизації «Центренерго»?

- Мидумали, що воно вже було прийнято. Ми виконали величезну роботу, пояснюючи, готуючи проект і переконуючи учасників, міжнародних інвесторів у Парижі, Брюсселі, Лондоні та Вашингтоні подивитися на цей проект і оцінити доцільність інвестицій в цю компанію. Тепер м'яч на стороні уряду. Я не знаю, які у нього плани.

- Як Ви вважаєте, чому взагалі було вирішено призупинити приватизацію енергокомпаній?

- Це питання швидше до міністра. Я впевнений, що річ коштує стільки, скільки за неї готові заплатити − не більше й не менше. Якщо в уряду є бачення того, що потім можна продати дорожче або зараз не можна цього робити через війну на Сході − добре, давайте при свічках чекати, коли Україна увійде до складу ЄС, і тоді продамо всі наші активи.

- Кілька років тому однією з умов приватизації теплової генерації було обов'язкове використання не менш ніж 70% вітчизняного вугілля. Які зараз були умови на приватизацію «Центренерго»? Якщо ця умова залишилася, чи зможуть «Енергетичні ресурси України» виконати її і яким чином?

- Треба віддати належне уряду, що акції «Центренерго» були виставлені на максимально ринкових умовах. Тобто мінімальна кількість обмежень для покупців − це те, що було оголошено урядом. Це була його офіційна позиція. Але можу сказати точно: будь-який ефективний управлінець, інвестор завжди закуповуватиме найвигідніше вугілля для виробництва електроенергії. У цьому й полягає сенс ефективного управління – можна заробити гроші,тільки якщо закуповувати вугілля за економічно доцільною ціною. Я глибоко переконаний, що українське вугілля завжди буде конкурентоспроможним. Завжди буде більш вигідно закуповувати вітчизняне вугілля, ніж привозити його здалеку. Тому не треба ставити таких умов, як обов'язкове використання 70% вітчизняного вугілля. Просто дайте покупцеві самому вирішити, що і як саме виробляти. Я впевнений, що в конкурентній боротьбі вугілля українського виробництва виграє.

- Деякі ТЕС, які експлуатує «Центренерго», працюють на антрациті, який видобувається в східних областях. Якщо приватизація «Центренерго» все ж відбудеться, то як «Енергетичні ресурсиУкраїни» збираються вирішувати проблему з паливом?

-По-перше,треба починати її вирішувати вже зараз. З серпня ця проблема не вирішувалася. Показово,що раніше у «Центренерго» був актив – три електростанції плюс 1,5 млн тонн вугілля на складі. Тепер – три електростанції і мінус1,5 млн тонн вугілля. Зараз грошей у «Центренерго», як я розумію, теж немає,оскільки компанія активно залучає кредити. У мене виникає питання: що взагалі робиться з державною власністю? Раніше було і вугілля, і гроші, тепер − ні того,ні іншого. Якщо завдання полягає в тому, щоб збанкрутувати компанію та продати її як металобрухт, то це нікому цікаво не буде.

- Раніше Ви робили акцент на тому, що основою енергобезпекиУкраїни є модернізація вугільних підприємств. Як вона повинна відбуватися в нинішніх умовах? За чиї кошти і скільки на це потрібно часу?

- Так, модернізація необхідна, але до цього питання треба підходити комплексно. Найактуальнішою проблемою сьогодні є забезпечення в європейській державі безперебійних постачань електроенергії. Неприйнятним є той факт, що половина населення країни півдня сидить без світла – в європейській країні таке уявити неможливо. Це перше, більш тактичне, завдання, яке потрібно вирішити в дуже стислі терміни. Далі вже йдуть більш довгострокові завдання, такі як заміна обладнання, вкладення інвестицій в нові технології тощо. Обладнання, яке у нас зараз є, було створено в1960-80-х роках. Більша його частина вже вичерпала свій корисний ресурс. Необхідно його реабілітувати, щоб навіть при наявності вугілля воно було в змозі виробляти електроенергію дешево й ефективно. Це вимагає технологій, інвестицій та грамотного підходу. Тому необхідно, щоб були створені такі умови для приватних гравців,за яких їм буде комерційно вигідно інвестувати в підтримку й оновлення ресурсу генеруючих потужностей.

- Якими мають бути ці умови? Що має зробити уряд, щоб приватні компанії були зацікавлені в оновленні наявних генеруючих потужностей?

- Дайте зрозумілі правила гри. Якщо буде введена інвестиційна складова – чудово, нехай приватна компанія в залежності від неї вирішуватиме, чи варто їй реабілітувати потужності чи ні. Якщо це вільний ринок, який передбачений законом 2017 року,то ціни самі продемонструють, коли потрібно інвестувати. Моя улюблена цитата Рональда Рейгана: «Найстрашніші слова в англійській мові – це "Ми з уряду. Ми прийшли вам допомогти"».У ній є певна правда: дайте правила йне заважайте – бізнес сам все вирішить. Якщо бізнес бачить, що є можливість заробити, він це зробить. І як довела енергетична криза, приватний бізнес зробить це значно ефективніше, ніж держава.

- Іншими словами, Ви вважаєте, що саме приватизація значно покращить стан вітчизняної енергетичної галузі.

- Я не знаю, як з цією тезою можна сперечатися, враховуючи все, що зараз відбувається в країні. Подивіться просто на динаміку складів «Центренерго» і подивіться на динаміку складів приватних виробників. Так,приватникам важко, проблем багато, але люди працюють. Ми говоримо про те, що у нас в країні дефіцит від 3 до 4 ГВт потужності. Встановлена потужність «Центренерго» становить 7,6 ГВт. Не було би дефіциту, не було б проблем, якби вже в серпні хтось почав вирішувати це питання.

- Якою має бути роль держави, коли на ринку з'являється багато приватних компаній?

- Дати правила гри,дивитися, щоб їх чесно дотримувалися, і не заважати. Держава має виконувати ту саму роль, що виконує рефері на футбольному полі − судити. Все інше повинні вирішувати приватні гравці:більш ефективні, менш ефективні − це неважливо. Держава повинна стежити тільки за тим,щоб не було нелегальної гри і все.

-У таких умовах на ринку буде здорова конкуренція? Як же тоді дотримання пропорції «приватні компанії - державні компанії»?

- А навіщо така пропорція потрібна?

- Тобто Ви вважаєте, що всі компанії потрібно приватизувати?

- Покажіть мені державну компанію в Україні з ефективним управлінням. Є такі? Відповідь очевидна. Так навіщо нам тримати державні компанії? У нас зараз є унікальна історична можливість збудувати ефективну державу. Події за останні 6-8 місяців остаточно довели, що державні компанії не в змозі забезпечити енергобезпеку країни, а от приватні можуть. І мені дійсно цікаво подивитися, скільки ще держава фінансуватиме «Центренерго». Цілком можливо, що за результатами четвертого кварталу ніхто не захоче купувати цей актив − ні за які гроші. Ще й доведеться доплачувати, тому що все, що в компанії буде − це борги, відсутність палива і величезна кількість соціальних та економічних проблем. Навіщо це комусь потрібно?

- Які перспективи вугільної галузі України?

- Є підприємства, які економічно дуже ефективні й можуть конкурувати на міжнародному рівні навіть при дуже складній ціновій кон'юнктурі. Вони ефективно конкурують із російським, колумбійським і вугіллям з інших країн. Є підприємства,які не в змозі функціонувати без величезних державних дотацій. Як результат, ці субсидії йдуть на забезпечення роботи економічно невигідних підприємств. Іншими словами, держава підтримує виробництво, яке «вбиває» ефективних виробників. Тому тут, як мені здається, варто дотримуватися такого підходу: кого можемо,рятуємо або не заважаємо; тих,кого не можемо врятувати, − закриваємо,а гроші перенаправляємо на вирішення соціальних проблем; решту продаємо – нехай приватні інвестори роблять із них ефективні підприємства.
Взагалі в України є перспективи технічної модернізації енергетичних потужностей, розвитку нафто- і газовидобутку. В України величезний потенціал в енергетиці. Питання тільки у відсутності технологій, інвестицій і зрозумілих правил гри, в тому числі оподаткуванні. Державі потрібно вести діалог із бізнесом. Без цього результату не буде.

- Які плани у компанії «Енергетичні ресурси України» на наступний рік?

- Ми доволі нова компанія, яка була заснована цього року мною та моїм партнером, який більше 30 років працює в енергетичній галузі, американцем Дейлом Перрі. На сьогодні «Енергетичні ресурси України» працюють над низкою проектів, зокрема: по проекту з трейдингу електроенергією й вугіллям, а також проектах з інвестицій в електроенергетику, вугільну, газо- і нафтовидобувну галузі. Ми вважаємо, що при грамотному підході в Україні є всі умови для їх реалізації.

Source:  http://ua-energy.org/post/50080

press centre

Have any questions? Just contact our Head of Communications!
info@eru.com.ua
+38 044 428 70 16
All articles

Contact

Specializes in development of energy projects in Ukraine. The company combines over 30 years of international
energy development and management expertise with in-depth understanding of local market.